Все рецепты

Аналіз усмішки “Як варити і їсти суп з дикої качки”



Видео: Остап Вишня, «Як варити і їсти суп з дикої качки»

ПОЕЗІЯ
Провідна роль поезії у 20-ті роки XX ст. Потужне ліричне самовираження, емоційне переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів. Павло Тичина. "Арфами, арфами...", "О панно Інно...", "Ви знаєте, як липа шелестить...", "Одчиняйте двері...", "Пам' яті тридцяти"
Найбільший модерніст 20-х років (зб. "Сонячні кларнети", "Замість сонетів і октав", "Плуг".. Трагізм його творчої долі — "феномен доби".

як варити і їсти суп із дикої качки остап вишня аналіз твору

З вернення до "вічних" тем, культура віршування, потужне ліричне "Я" як символ нової людини, поєднання різних стильових тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму. Феномен "кларнетизму". Наскрізна оптимістична тональність, життєствердна настроєвість (зб. "Сонячні кларнети"..
ТЛ: вітаїстичність, експресіонізм, кларнетизм.

Розуміти основні тенденції розвитку української поезії 20-х років XX ст., її "вітаїстичність", вміти це пояснити. Називати провідних поетів 20-х років. Розвивати навички аналізу ліричних творів.


Знати і вміти розповісти про трагізм творчої долі. Тичини. Назвати його ранні збірки. Аналізувати основні мотиви і стильові тенденції ранньої творчості. Розвивати навички аналізу поезій, виділення основних мотивів, ознак індивідуального стилю.

И такие атрибуты детского праздника как: - много мороженого, его можно есть руками!

Вміти давати власну оцінку творчості. Тичини.
Вивчити напам' ять: "Арфами, арфами..."; "О панно Інно...".
Розвиток естетичного смаку, культури образного бачення.
Осмислення зв' язку внутрішньої свободи митця з процесом його творчості.

Творчість поетів Ш. Бодлера, П. Верлена. Рембо, Т..

Каталог ЗНО 2018 з Укр. літ

Еліота, Р. М. Рільке; художників.

як варити і їсти суп із дикої качки остап вишня аналіз твору

і Ф. Кричевських, М. Жука. Петрицького та ін.
Малярські роботи. Тичини, музика в його житті.
Музика Б. Фільца, М. Вериківського,. Синиці. Ляшенка та ін. на слова. Тичини.

ОСТАП ВИШНЯ
Як варити і їсти суп з дикої качки


М. Т. Рильському
Був такий славнозвiсний орнiтолог Мензбiр, який на пiдставi багатолiтнiх спостережень i наукових дослiджень остаточно визначив, що дикi качки, крiм базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах i тихих-тихих плесах, по рiчках-колисках смарагдової Батькiвщини нашої радянської…
…Словом, ви поїхали на луговi озера, на очерети й на тихi-тихi плеса.
Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…
Їдете ви компанiєю, тобто колективом, так - чоловiка з п' ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективної працi…
У вагонi (чи на машинi) зразу ж ви почуєте:
- Е, черт!

Стопку забув! Ви взяли?
- Взяв!
-, як будемо вкупi, позичите! А залишусь сам, - доведеться з "горлушка"!
"Горлушком", за мисливською термiнологiєю, зветься та частина мисливського човна, що на морських суднах має назву "право руля".
Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… Це ввечерi… А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починає на свiт благословлятись.
Звуться цi часи у мисливцiв "зорьками" - вечiрньою й ранковою…
В цi часи ви чуєте i над собою, i перед собою, i за собою, i праворуч, i лiворуч шум - свист качиних крил!
Ви i сюди - бах?

I туди - бах! I отуди - бах!
Ах, незабутнi хвилини!
На вечiрню зорьку ви спiзнились. Це обов' язково… Запiзнення на вечiрню зорьку - це мисливський закон. Виходячи ще з дому, - та що там виходячи! - ви ще напередоднi знаєте, шо на вечiрню зорьку ви обов' язково не встигнете, от через це саме ви, в день виїзду на гюлювання, ще зранку все вкладаєте, ще зранку ви щось забуваєте, i в час од'їзду ви вибiгаєте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих "Куди?" - кидаєте: "Спiшу, щоб на вечiрню зорьку спiзнитись", i галопом далi…
Словом, спiзнились… До озерця ви пiдходите вже тодi, коли качки "повиключали мотори", почистили зуби, зробили на нiч фiзкультурну зарядку з холодним обтиранням i, поклавши на водянi лiлеї голови, полягали спать…
Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера є чи ожеред, чи копицi пахучого-пахучого сiна… Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь… Ви розгортаєте сiно, простеляєте плаща, лягаєте горiлиць, дивитесь на чорно-синє глибоке зоряне небо i вiдпочиваєте… А вiдпочиваючи, думаєте.
Ну, думайте собi на здоров' я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися…
-, що ж, товаришi, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушницi й по мiсцях.

Де ж це… стопка? Прохав же покласти!
- Що, нема?
- Нема!
- А я взяв!

Аналіз усмішки «Як варити і їсти суп з дикої качки»

Я поклав собi за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзацi прив' язую, щоб не забути. По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!
- Доведеться й собi прив' язувати! А сьогоднi, прошу вас, позичте вашої… Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка"… Повiтря чисте, на широке диханiє вiзьмеш, а воно темно, не встигнеш i зiтхнути, як уже "горлушко" бiля "донушка".
Тут i починається найцiкавiший момент качачого полювання.
Це коли старi, досвiдченi вашi товаришi по полюванню починають розповiдати рiзнi надзвичайнi випадки з мисливського життя.
Спiльна для всiх мисливських оповiдань риса - це те, що всi вони - факти, що все це насправдi було, що: "розкажу, то не повiрите, але це-факт!"
…Швиргається вгорi якийсь космiчний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синiй безоднi золотi смуги, рипить Вiз, дишель свiй униз спускаючи, блiдне поволi Чумацький Шлях, а пiд ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповiдань…
I вiльно дихається, i легко дихається…
Поволеньки голос оповiдача тихшає, потiм якось переривається i зовсiм затихає…
Сусiда тяжко якось зiтхає…
- Про що думаєте, Iване Iвановичу?
- Про Америку!

Яка все-таки технiка.
- А що таке?
- Кажуть, двоствольну стопку видумали!
I тихо… Поснули…
"Раннiм-рано та ранесенько", ще ледь-ледь починає сiрiти, штовх вас у бiк:
- Вставайте! Вставайте!

Час уже!
- Г-г-г! М-м-м!
- Вставайте!
- М-м-м!
- Б-б-бах!
З криком: "Бомбьожка!" ви зриваєтесь i мчите.
- Куди? Куди?
- В бомбосховище!
- Тю на вас! То я в крижня гахнув!
- I промазав.
-, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька…
Тут уже все залежить од вашого умiння, вiд майстерства i практики…
Качка, як вiдомо, птах… Вона - лiтає…
Як її стрiляти?
Дуже просто: цiльтесь обов' язково в око. I бахкайте.
- Бах! - i в торбу.

Бах! - i в торбу.
А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! - i повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось iз мисливцiв кiлька качок, киньте:
- Карбованцiв, мабуть, по надцять тепер штука… Бо однаково, коли приїдете додому, несвiдомi члени вашого посемейства спитають вас:
- Дорогi, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й берiться зразу ж готувати янтаревий суп iз дикої качки…
Найперше й найголовнiше - обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабiнетi. Щоб не заважало вам уже вискубане пiр' я, одчинiть вiкна й дверi, щоб вiтерець був: ви скубнули, вiтерець пiдхопить, i пiр' я вам не заважає… I качка обскубана, i кабiнет - перина…
Обскубли, тодi вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатший:
- Уже обскуб!

Мамо, зварiть супу!
Дуже це смачно у мамiв виходить.
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
- Та це ж курка, а не качка! - ви итетно заявiть:
- Це - качка. Тепер усi такi качки пiшли. Яровизованi…
- А чому в неї горло перерiзане?
- Чому? Чому? Все вам так ото цiкаво знати. Летiла, побачила, що нацiляюсь, виходу не було, взяла й… зарiзалась. Що ж тут дивного?! Варiть уже, прошу вас!
Залишається, отже, останнє: їсти суп.
- Як його їсти? Ложкою!
Попоївши, лягайте на канапу й читайте "Записки охотника" Iвана Сергiйовича Тургенєва. Прекрасна книжка!
1945



0
06.03.2018